+6 Київ
Розпочинаються осінні єврейські свята. А днями почалася чергова хвиля визнань того, що заведено називати Палестинською державою. Ніхто до ладу не знає, що це таке, але про всяк випадок визнають. І не забувають згадати про two state solution, тобто про план створити дві держави для двох народів.
Прикол тут у тому, що один із народів вже має 21 (двадцять одну) державу на Близькому Сході й в Африці і, до того ж, примудрився створити ще дві невизнані. Державу Палестину інші араби включили до Ліги арабських держав, а далі вже, як вийде.
Якщо повірити прогресивному людству, що тільки створення двох держав для двох народів принесе на Близький Схід абсолютний мир, доведеться вирішувати одне цікаве питання: а з чого, власне, робити ці дві держави?
Очевидно, їх доведеться робити з Держави Ізраїль, яка вже існує, також із Юдеї й Самарії, які прогресивне людство сором'язливо називає "Західним берегом". Численні опитування й інтерв'ю засвідчують, що значна частина прогресивного людства не уявляє, про західний берег якої саме річки йдеться, але це ж дрібниця, правда?
І ще така дрібниця, як Єрусалим. Його, певне, знову доведеться ділити на частини, як було до 1967 року. Між іншим, із моменту закінчення війни за незалежність Ізраїлю й до закінчення Шестиденної війни євреї не мали доступу до Старого міста. Це та частина, де західна стіна, відома прогресивному та решті людства як Стіна плачу. Головна матеріальна святиня єврейського народу, коли що.
Гаразд, Шестиденну війну можна вважати агресивною, оскільки вважають, що Ізраїль перший почав. Узагалі-то ні: знаменита операція ВПС Ізраїлю почалася 5 червня 1967 року, напередодні мого дня народження (один із перших моїх більш-менш твердих дитячих спогадів), але 19 травня єгиптяни вигнали війська ООН, які начебто стежили за тим, щоб армії Ізраїлю та Єгипту одна на одну не нападали, а повноцінний casus belli, тобто законний привід для початку війни, стався 22 травня, коли Єгипет розпочав блокаду ізраїльського судноплавства. Це просто, щоб не забувати про всякі дрібниці.
Добре, якщо до Шестиденної війни можна ставитися по-різному, то вже війну Йом-Кіпуру, яку Єгипет і Сирія розпочали у найголовніший день єврейського календарного року (1973-го це було 6 жовтня), ніяк не можна вважати черговою агресією Ізраїлю. Хіба що євреї дуже активно і дуже ефективно чинили опір черговій спробі знищити єдину державу, яка є у нашого народу.
Проблема в тому, що ні араби, ні прогресивне людство не змогли упокоритися з тим, що цей нахабний маленький Ізраїль й далі існує. Фактично всі дії прогресивного людства приблизно із середини 70-х років минулого століття спрямовані на скасування результатів війни Судного дня, а також Шестиденної війни і, якщо зовсім пощастить, то й війни за незалежність Ізраїлю.
Так от, якщо розглядати ідею двох держав, зроблених з Ізраїлю, у світлі цих бажань прогресивного людства, то прагнення знову розірвати на частини Єрусалим має трохи інший вигляд.
І ще одне неприємне запитання. Припустимо, ми створили дві держави. В одній, мабуть, євреї мають і далі жити поряд з арабами, бо араби ж на цій території живуть сторіччями. Як ви вважаєте, в іншій державі залишиться хоча б один єврей? Ну, припустіть...
Прогресивне людство любить розповідати, що євреї наприкінці XIX століття прийшли на Святу землю як колонізатори, а потім усе сильніше й сильніше колонізували… Що саме? Перші єврейські поселення взагалі виникли на болотах. А ті євреї, що селилися в містах, підселялися до євреїв, які, виявляється, зі Святої землі нікуди й не йшли.
А ось після того, як ООН проголосила створення двох держав, чудові арабські держави, які цього рішення не визнали, не лише розпочали війну проти євреїв, котрі жили на Святій землі. Вони зробили ще один фінт, про який прогресивне людство якось не любить згадувати: приблизно 2 млн євреїв було вигнано з усіх арабських держав, де вони жили не те що століттями, а взагалі 1,5 тис. років. Мало того, що їх вигнали – їх ще й обібрали до нитки. Не можу пригадати, як прогресивне людство тоді допомагало єврейським біженцям із арабських країн. Невже ніяк? Хіба це може бути?
Так от, я зовсім не розумію, як прогресивне людство має намір гарантувати безпеку євреїв на території чи то 19-ї, чи взагалі 22-ї арабської держави, якщо її буде створено на території відірваних від Ізраїлю Юдеї і Самарії. Чи не за допомогою чергового меморандуму?
Мені категорично не подобається політика Бібі. Дуже не подобається. Але я всіляко схвалюю заяву, що не буде жодної нової держави для арабських племен, іменованих "стражденним народом Палестини", яких використовують інші арабські племена для знищення єдиної єврейської держави на цій планеті.
У такі дні, як сьогодні, заведено бажати гарного й солодкого року. Хотілося б мирного року, але це не вийде. Про інші важливі речі – особливо про долю заручників, викрадених у Газу, – доречніше говорити перед Йом-Кіпуром. Поки що шана това у метука to whom it may concern! Будьмо!
Джерело: Ігор Приходько / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора
